Страница: 5 транспортная экспедиция и единый налог

А где Вы видели в толпе кулак?

Представьте себе что-то вроде профсоюза. Когда организация рождает ВНУТРИ необходимые выходы из ситуаций - это намного лучше, чем когда за дело берутся посторонние люди с улицы, вроде Кужель.

А если эта организация еще и является представителем бОльшей части субъектов отрасли - это представляет интерес для практически любого политика, любой группы. Вспомните главу "спилки пидпрыемцив" Анатолия Кинаха.

И вот через своих людей во власти МОЖНО продавливать свои решения, удобные большинству субъектов отрасли. Политик получил опору - поддержку неслабой части мелкого профильного бизнеса, а взамен представляет их интересы наверху. Регистрирует Законы, рожденные внутри организации, причем изначально имеет бОльший вес в аргументации "ЗА" инициативу, чем другие политики - за ним же цвет и сила транспортной отрасли, их инициатива!

А толпа... это толпа. Ну вышли, поорали, помахали флагами. И кто сядет, опросит КАЖДОГО крикуна и в итоге родит какое-то решение? Кому это интересно и нужно из власть предержащих? Что заманчивого?

Разве что примазаться к толпе и партийным стягом поторговать.

Евгений, "Укринтерэкспедиция"

Евгений, уйдите на другую ветку упражняться «красноречием». Вместо ответа на мое сообщение – оставьте ссылку на соответствующую тему для флуда – там и упражняйтесь. Спасибо!

Предлагаю всем участникам "беседы" последних 6-ти часов перенести свои обсуждения "актуальных проблем" на тему, например,
http://www.lardi-trans.com/forum/index.php?action=show_mess&topic_id=1772&page=53#end

http://www.zn.ua/
Черговий оновлений проект Податкового кодексу:
РОЗДІЛ ХІV. СПЕЦІАЛЬНІ ПОДАТКОВІ РЕЖИМИ
Глава 1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва
…
2.1. Платниками податку з урахуванням пункту 2.2 цієї статті є фізичні особи – підприємці, які протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, відповідають сукупності таких критеріїв (далі у цій главі – фізичні особи):
кількість осіб, що перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 2 особи (включаючи членів сімей таких фізичних осіб);
обсяг доходу не перевищує 300 000 гривень.
2.2. Спрощена система оподаткування не поширюється на:
2.2.1) фізичних осіб – підприємців, які здійснюють:
…
з) діяльність у сфері наземного, водного, авіаційного транспорту, надання додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (крім діяльності таксі, діяльності нерегулярного пасажирського транспорту та діяльності автомобільного вантажного транспорту);
…
2.6. Граничний обсяг доходу, визначений у пункті 2.1 цієї статті, підлягає щорічній обов’язковій індексації на індекс споживчих цін, встановлений Кабінетом Міністрів України на податковий (звітний) рік.
2.7. Фізичні особи, які здійснюють діяльність нерегулярного пасажирського транспорту, діяльність автомобільного вантажного транспорту мають право застосовувати спрощену систему оподаткування до 1 січня 2012 року.
У зв’язку з цим положення пункту 3.3 статті 3 цієї глави втрачає чинність з 1 січня 2012 року.

Стаття 3. Об’єкт оподаткування
3.1. Об’єктом оподаткування є дохід платника податку.
При визначенні граничної суми доходу, зазначеної в пункті 2.1 статті 2 цієї глави, сума доходу зменшується на такі суми, що надійшли у звітному періоді:
…
3.3. У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума винагороди повіреного (агента).

Стаття 4. База оподаткування
4.1. Базою обкладення податком є виражений у гривнях дохід платника податку, визначений згідно з пунктами 3.1 – 3.3 статті 3 цієї глави.
…
Стаття 5. Ставки податку
5.1. Ставки податку встановлюються щороку сільськими, селищними та міськими радами (далі у цій статті – органи місцевого самоврядування) залежно від виду господарської діяльності з розрахунку на календарний місяць у межах:
а) на території населених пунктів з чисельністю населення понад 150 тис. осіб – від 200 до 600 гривень;
б) на території інших населених пунктів – від 20 до 200 гривень.
…
5.8. Фізичні особи, які провадять господарську діяльність не за місцем державної реєстрації або на всій території України, отримують одне свідоцтво платника податку i сплачують податок за ставкою 1500 гривень з розрахунку на календарний місяць.
…
Стаття 11. Відповідальність платника податку
…
11.2. У випадку, якщо платник податку більше половини свого доходу за три, шість, дев’ять чи дванадцять місяців наростаючим підсумком з початку року отримав від одного замовника (клієнта, покупця), такий платник податку позбавляється права на сплату єдиного податку в цих періодах і сплачує податки і збори у відповідності до загальної системи оподаткування.
11.3. На підставі договору оренди на місці проведення підприємницької діяльності платника податку не може проводити діяльність інша особа.
…

Хочу уточнити, що згідно класифікатора видів економічної діяльності – КВЕД, де підклас виду економічної діяльності №63.40.0 «Організація перевезення вантажів» включає в себе «Експедицію вантажів» відноситься до розділу за №63 «Додаткові транспортні послуги та допоміжні операції».
63 розділ КВЕДУ відповідно до пп. «з» п. 2.2.1 чергового оновленого проекту Податкового кодексу (ППК) не підпадає під спрощену систему оподаткування навіть у 2011 році, бо виключення мають лише діяльність таксі, діяльність нерегулярного пасажирського транспорту та діяльність автомобільного вантажного транспорту, також в п. 2.7 ППК говориться, що «фізичні особи, які здійснюють діяльність нерегулярного пасажирського транспорту, діяльність автомобільного вантажного транспорту мають право застосовувати спрощену систему оподаткування до 1 січня 2012 року. У зв’язку з цим положення пункту 3.3 статті 3 цієї глави втрачає чинність з 1 січня 2012 року.».
Згаданий п. 3.3 ППК обумовлює наступне: «У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума винагороди повіреного (агента)», тобто на 2011 рік виходить, що транспортне експедирування цим пунктом передбачається на єдиному податку, але згідно Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор - суб’єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування (ст. 1) і обов’язки експедитора може виконувати перевізник (ст. 2).
Все це говорить про те, що в п. 3.3 ППК мова може йти лише про винагороду повіреного (агента) за послуги транспортного експедирування, що не передбачають надання послуг по організації перевезення вантажів.

Знаходження ЮО-П на спрощеній системі оподаткування ППК взагалі не передбачає.

Предоставляю ссылки на решение судов по делам экспедиторов в спорах с налоговой в определении объема выручки экспедитора в качестве его вознаграждения (по хмельницким предпринимателям):
1 - пока есть только одно решение - Постановление Хмельницкого Окружного Административного Суда (в пользу экспедитора):
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12384964
- дело находится в Апелляционном суде
2 - первое решение (ХмОкрАдмСуда) от 08.08.2008г. принято в пользу экспедитора;
- второе решение (Львовского Апелляционного Административного суда) - отмена первого решения (принято в пользу налоговой)
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/6803282 ;
- третье решение (Высший Административный Суд Украины) от 26.10.2010г. - частичное удовлетворение кассационной жалобы предпринимателя, отмена второго решения (Льв.Апелл.суда) и направление дела на новое рассмотрение в апелляционный суд
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11942498 .

Кто владеет информацией о результатах решения судов по аналогичным делам в 20011году – прошу поделиться инф. в данной теме форума.

Загальні засади організації транспортно-експедиторської діяльності
Основними законодавчими актами, що регулюють транспортно-експедиторську діяльність (ТЕД), є Цивільний кодекс, Господарський кодекс і Закон №1955-IV.
Згідно зі ст. 1 цього Закону ТЕД – підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації й забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Ця діяльність здійснюється суб'єктом господарювання – експедитором (транспортним експедитором), який за дорученням клієнта й за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Транспортно-експедиторська послуга – робота, безпосередньо пов'язана з організацією й забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Учасниками ТЕД є: клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, а також залізничні станції, порти, об'єднання й спеціалізовані підприємства автомобільного, водного, авіаційного, залізничного транспорту.
Статтею 4 Закону №1955-IV передбачено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними й іншими компаніями, які є резидентами або нерезидентами України.
Експедитори надають клієнтам транспортно-експедиторські послуги, що згідно зі ст. 8 Закону №1955-IV включають:
забезпечення оптимального транспортного обслуговування, організацію перевезення вантажів відповідно до умов договорів;
фрахт судів і залучення інших транспортних засобів, забезпечення їх подачі для своєчасного відправлення вантажів;
здійснення роботи, пов'язаної з прийманням, сортуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;
організацію охорони вантажів;
здійснення розрахунків з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;
надання інших транспортно-експедиторських послуг.
ТЕД здійснюється на підставі договорів транспортного експедирування, які укладаються письмово. Відповідно до них експедитор зобов'язується за плату й за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Ці норми встановлено статтями 316, 930 Цивільного кодексу й ст. 9 Закону №1955-IV. Крім того, ст. 9 передбачено такі істотні умови договору транспортного експедирування:
відомості про сторони договору (місцезнаходження, код ЗКПО (для юридичних осіб), ідентифікаційний код (для фізичних осіб);
вид послуги експедитора;
вид і найменування вантажу;
права, обов'язки та відповідальність сторін;
розмір плати експедиторові;
порядок розрахунків;
пункти відправлення й призначення вантажу;
порядок узгодження зміни маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта;
строк виконання договору;
умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з ним експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.
Слід відзначити, що в частині послуг, за які розрахунки здійснюються експедитором, але виконуються третьою особою, такий експедитор виступає як посередник, наприклад, організовує роботу з підготовки й проходження митного, санітарного й карантинного контролю при перетинанні вантажем митного кордону України. У разі якщо експедитор виступає перед третіми особами від імені замовника, такі відносини регулюються положеннями договору доручення – експедитор виступає як повірений і згідно зі ст. 1006 Цивільного кодексу зобов'язаний подати звіт про виконання доручення й підтвердні документи, якщо це передбачено умовами договору й характером доручення. Експедитор може діяти й від свого імені, у цьому разі застосовуються відповідні правила договору комісії, а експедитор виступає як комісіонер. Отже, він повинен скласти звіт комісіонера відповідно до ст. 1022 Цивільного кодексу. Експедитор несе відповідальність за дії або недоліки третіх осіб у тому самому порядку, що й за власні дії (ст. 14 Закону №1955-IV).
Згідно зі ст. 9 Закону №1955-IV платою експедиторові вважаються кошти, сплачені клієнтом експедиторові за належне виконання договору транспортного експедирування (тобто винагороду експедитору). При цьому слід пам'ятати, що в плату експедитора не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, притягнутих до виконання договору транспортного експедирування, й на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні такого договору.
Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Документальне оформлення транспортно-експедиторських послуг
Відповідно до ст. 933 Цивільного кодексу клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи й іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків. А якщо ні, то експедитор має право відкласти виконання договору до надання документів та інформації в повному обсязі.
Перевезення вантажів оформляється товарно-транспортними документами. Відповідно до ст. 9 Закону №1955-IV такими документами є:
авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);
міжнародна автомобільна накладна (CMR);
накладна УМВС;
коносамент (Bill of Lading);
накладна CIM;
вантажна відомість (Cargo Manifest);
інші документи, визначені законами України.
Факт надання транспортно-експедиційних послуг під час перевезення має підтверджуватися єдиним транспортним документом або комплектом документів (автомобільних, залізничних накладних тощо), у яких відображається шлях проходження вантажу від пункту відправлення до пункту призначення. Факт прийняття послуг може бути додатково підтверджено двостороннім актом приймання-передачі послуг. Але наявність лише акта виконаних робіт за відсутності транспортних документів не дає права підприємству на включення вартості послуг до складу валових витрат. Також слід звернути увагу на необхідність наявності примірника товарно-транспортної накладної типової форми №1-ТН (ТТН) – єдиного первинного документа, передбаченого пунктами 2.3 і 2.4 Інструкції №228/253. У цьому випадку він слугує для розрахунків за виконані транспортні роботи. Інструкція №228/253 є чинним нормативним документом, тому ТТН застосовується обов'язково.
Ліцензування ТЕД
Враховуючи норми Закону №1775-III, можна дійти висновку, що транспортно-експедиторські послуги ліцензуванню не підлягають. Але при цьому слід мати на увазі, що це поширюється тільки на експедиторів, які не виконують перевезення власними транспортними засобами, а залучають перевізника. Якщо ж експедитор здійснює перевезення власним транспортом, ліцензія необхідна. Статтею 9 Закону №1775-III передбачено ліцензування послуг з перевезення вантажів і пасажирів такими видами транспорту:

повітряним;
річковим і морським;
автомобільним;
залізничним.

Особливості бухгалтерського обліку транспортно-експедиторських послуг
Склад доходів і витрат, пов'язаних зі здійсненням ТЕД, регулюється в загальному порядку ПБО 15 і ПБО 16. Дохід від здійснення ТЕД класифікується (п. 7 ПБО 15) як виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Витрати, пов'язані зі здійсненням ТЕД, визнаються як об'єкт витрат, тому що пов'язані з виконанням послуг (п. 4 ПБО 16).
Якщо експедитор відповідно до договору приймає вантаж до моменту початку здійснення його перевезення на зберігання, то згідно з Інструкцією №291 на забалансовому рахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні" відображається його договірна вартість. Докладніше бухгалтерські записи наведено нижче в прикладах.
Податковий облік транспортно-експедиторських послуг
Як зазначалося вище, плата експедиторові складається з оплати послуг третіх осіб та оплати послуг, наданих безпосередньо експедитором. Ця обставина впливає й на особливості податкового обліку. Розглянемо їх.
Податковий облік валових доходів і валових витрат щодо винагороди експедитора
До складу валового доходу експедитора згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР включається тільки дохід від надання послуг, тобто сума винагороди. Відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 цього Закону така сума включається до валових доходів за першою подією: за датою зарахування коштів від клієнта (замовника) або за датою фактичного надання експедиторських послуг. Тут необхідно звернути увагу на умови договору експедирування: найчастіше розмір винагороди експедитора у відсотковому співвідношенні залежить від обсягу послуг, організованих для клієнта. Тому визначити обсяг таких послуг можна лише після їх надання. Сума, що надійшла від клієнта як передоплата, може й не містити передоплату експедиторських послуг, а містити тільки кошти на оплату послуг третіх осіб. У такому разі валові доходи експедитора збільшуються тільки на дату фактичного надання послуг. Якщо ж у договорі передбачено передоплату і послуг експедитора, і послуг третіх осіб (і така "розбивка" підтверджена банківською випискою), то датою збільшення валового доходу буде дата зарахування такої передоплати на розрахунковий рахунок.
У клієнта кошти, перераховані експедиторові як оплата експедиторських послуг, включаються до складу валових витрат згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР. Вартість цих послуг відображається в податковому обліку за першою з подій: за датою перерахування коштів або за датою підписання акта виконаних робіт (пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону). Але при цьому перша подія залежить від умов договору: якщо визначено, що передоплата направляється тільки для оплати послуг третіх осіб, то першою подією буде фактичне надання послуг. Якщо відповідно до укладеного договору передоплата передбачає оплату експедиторських послуг (і це підтверджено формулюванням у платіжному дорученні), а експедитор є платником податку на прибуток на загальних підставах, то в цьому разі клієнт має право включити суму винагороди до складу валових витрат за датою здійснення передоплати.
Якщо договором передбачено, що експедитор власними силами здійснює перевезення, навантаження-розвантаження, зберігання тощо, то у клієнта валові витрати виникають за першою з подій – за датою перерахування коштів (якщо експедитор – платник податку на прибуток на загальних підставах) або за датою фактичного надання послуг. Аналогічно, у експедитора валовий дохід виникає також за першою подією.
Податковий облік валових доходів і валових витрат при оплаті послуг третіх осіб
Кошти, отримані експедитором від клієнта, для оплати послуг третіх осіб (послуги перевізника, страхування, митні тощо), не можна класифікувати як дохід експедитора (вони експедиторові не належать, мають транзитний характер), тому відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1. ст. 4 Закону №334/94-ВР такі суми не включаються до складу валового доходу експедитора. Але слід мати на увазі, що якщо договором експедирування не передбачено чітке розмежування суми винагороди експедитора й оплати послуг третіх осіб, то експедиторові при одержанні передоплати до складу валового доходу потрібно буде включити всю суму, перераховану клієнтом, а потім при підтвердженні послуг третіх осіб вартість таких послуг включити до складу валових витрат.
При перерахуванні коштів експедиторові клієнт оплачує послуги, безпосередньо пов'язані з власною господарською діяльністю. Тому клієнт має право віднести дані витрат до складу валових на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР. Дата виникнення валових витрат визначається за першою подією згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону №334/94-ВР. У цьому разі першою подією є перерахування коштів з розрахункового рахунку.
"Вісник податкової служби України", жовтень 2010 р., №37

http://www.sta.lviv.ua/index.php?id=30&tx_ttnews%5Bpointer%5D=45&tx_ttnews%5Btt_news%5D=22433&tx_ttnews%5BbackPid%5D=1116&cHash=dd6f8578ef

Есть ли смысл держаться за единый налог- впринципе? начиная со второго квартала 2011 юр.лица не смогут включать в расходную часть оплаты СПД на едином налоге, а именно юр.лица оплачивают перевозки по безналу. и можно уже не доказывать налоговой транзитные у вас средства на счете или не транзитные и лимит в 500тыс. вы врятли преодолеете: единщики смогут возить только картошку и лук на базар...

Отстаивать нужно и ради будущего, и ради настоящего/прошлого. Ведь многие экспедиторы, которые использовали свое законное право в объем выручки от реализации услуг по организации перевозок грузов не включать транзитные средства, находятся сейчас в спорах с налоговой, идут изнурительные судебные процессы. Такая же ситуация и по обложению транзитных средств НДСом… Чего можно еще ждать?

Нужна конкретика в законодательстве, положения должны быть без подсмыслов…
До 10 числа можно вносить предложения http://www.lardi-trans.com/forum/topics/2/41999_page50
Положения Налогового кодекса можно использовать (согласно ст.58 Конституции Украины: «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи») в судах по делам, которые были открыты еще до вступления его в силу.

В последнем варианте проекта 14 раздела Налогового кодекса, предложенном «Фортеця», который взято за основу, изложено следующее:
«Стаття 292. База оподаткування
292.1. Базою оподаткування єдиним податком є обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
292.2. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається уся сума, що отримана суб’єктом малого підприємництва за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) в готівковій та (або) безготівковій формі розрахунків за звітний (податковий) період, без урахування акцизного збору і податку на додану вартість (за винятком платників, які не є платниками податку на додану вартість).
292.4. У разі надання послуг, виконання робіт за договором комісії (договором доручення, договором транспортного експедирування, агентським договором) виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума винагороди комісіонера (повіреного, агента).».

п. 292.4 – положение, которого добились неравнодушные экспедиторы путем отправления многочисленных писем «законодателям».
Также в п. 291.3 (в списках нераспространения упрощенной системы) перевозчики и экспедиторы отсутствуют – это тоже хорошо.
НО, в Налоговом кодексе есть п. 139.1.12:
«Стаття 139. Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку
139.1.12. витрати, понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи – підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв’язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи – платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації)»

Может попробовать в вышепредложенный проект ЗУ «О внесении изменений Налогового Кодекса Украины» отдельным пунктом внести предложение исключить п.139.1.12 статьи 139 Налогового кодекса?
Ведь IT-шники отстояли свое право (это видно даже с их активности на форумах сайта ГНАУ).

Так что: мы только отсиживаемся, ноем или что-то делаем?

[quote name=’Волошина Л.С. ЧП’ firm_id=’19496866615’ post=’283259’ date=’08.02.2011 20:04’]
Отстаивать нужно и ради будущего, и ради настоящего/прошлого. Ведь многие экспедиторы, которые использовали свое законное право в объем выручки от реализации услуг по организации перевозок грузов не включать транзитные средства, находятся сейчас в спорах с налоговой, идут изнурительные судебные процессы. Такая же ситуация и по обложению транзитных средств НДСом… Чего можно еще ждать?

Нужна конкретика в законодательстве, положения должны быть без подсмыслов…
До 10 числа можно вносить предложения http://www.lardi-trans.com/forum/topics/2/41999_page50
Положения Налогового кодекса можно использовать (согласно ст.58 Конституции Украины: «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи») в судах по делам, которые были открыты еще до вступления его в силу.

В последнем варианте проекта 14 раздела Налогового кодекса, предложенном «Фортеця», который взято за основу, изложено следующее:
«Стаття 292. База оподаткування
292.1. Базою оподаткування єдиним податком є обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
292.2. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається уся сума, що отримана суб’єктом малого підприємництва за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) в готівковій та (або) безготівковій формі розрахунків за звітний (податковий) період, без урахування акцизного збору і податку на додану вартість (за винятком платників, які не є платниками податку на додану вартість).
292.4. У разі надання послуг, виконання робіт за договором комісії (договором доручення, договором транспортного експедирування, агентським договором) виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума винагороди комісіонера (повіреного, агента).».

п. 292.4 – положение, которого добились неравнодушные экспедиторы путем отправления многочисленных писем «законодателям».
Также в п. 291.3 (в списках нераспространения упрощенной системы) перевозчики и экспедиторы отсутствуют – это тоже хорошо.
НО, в Налоговом кодексе есть п. 139.1.12:
«Стаття 139. Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку
139.1.12. витрати, понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи – підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв’язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи – платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації)»

Может попробовать в вышепредложенный проект ЗУ «О внесении изменений Налогового Кодекса Украины» отдельным пунктом внести предложение исключить п.139.1.12 статьи 139 Налогового кодекса?
Ведь IT-шники отстояли свое право (это видно даже с их активности на форумах сайта ГНАУ).

Так что: мы только отсиживаемся, ноем или что-то делаем?
[/quote

п. 292.4 – положение, которого добились неравнодушные экспедиторы путем отправления многочисленных писем «законодателям».
Также в п. 291.3 (в списках нераспространения упрощенной системы) перевозчики и экспедиторы отсутствуют – это тоже хорошо.то чего

то чего добились неравнодушные экспедиторы в один момент стало безсмысленным благодаря этому нововведению. работая на едином налоге вы теряете клиентов и вынуждены переходить на общие основания и платить налоги по полной программе... чего и хотело наше любимое и нами же выбраное правительство.

Ну, так я ведь о чем?



Делать что-то нужно! А Вы отправили свои замечания и предложения эл. адрес: [email protected], [email protected]?

15-20 чел.перевозчиков и єкспедиторов со всей Украины призывали здесь на сайте, и отстаивали свои права в Киеве - вот им обидно(представителей базаров было в 100 раз больше и их услышали).Когда перевозчиков и єкспедиторов будет 1500-2000 чел.(хотя бы) услышат и нас.Как хотелось бы это видеть, а не читать.

цель теперешнего правительства упразнить единый налог и сократить количество мелких предпринимателей, чтобы получить дешовую рабочую силу. на едином останутся мелкие торгаши на базаре и сапожники, ну и т.п. в подобной ситуации не только перевозчики, а вся страна!!! вместе возможно что-то сделать, полномаштабной долгострочной акцией. вот только нынешней власти все " демонстрацию своих гневных претензий" до одного места, если они что-то решили, то доведут до конца. с новым НК как получилось: вродк бы и вето наложил, а в конечном результате мы все равно в жопе оказались...

Интересно будет ли работать со второго квартала 2011 такая схема: потребитель услуг юр.лицо заключает договор транспортного экспедирования с экспедицией юр.лицом на едином налоге, экспедиция юр.лицо на едином налоге заключает в свою очередь договор на перевозку с перевозчиком СПД на едином налоге. В данном случае потребитель получает услугу от экспедиции юр.лица на едином налоге и может ее включить в расходную часть. Экспедиция юр.лицо на едином налоге получает оплату безнал от потребителя и эти деньги (для нее транзитные) перечисляет перевозчику СПД на едином налоге, а со своего вознаграждения плати единый налог.

Интересно будет ли работать со второго квартала 2011 такая схема: потребитель услуг юр.лицо заключает договор транспортного экспедирования с экспедицией юр.лицом на едином налоге, экспедиция юр.лицо на едином налоге заключает в свою очередь договор на перевозку с перевозчиком СПД на едином налоге. В данном случае потребитель получает услугу от экспедиции юр.лица на едином налоге и может ее включить в расходную часть. Экспедиция юр.лицо на едином налоге получает оплату безнал от потребителя и эти деньги (для нее транзитные) перечисляет перевозчику СПД на едином налоге, а со своего вознаграждения плати единый налог.

Уважаемые экспедиторы - те, которые на данном этапе защищают свое право в объем выручки от реализации своих услуг включать только экспедиционное вознаграждение, предлагаю не "квасится в своем соку", а публично высказывать свои мысли и доводы, искать сообща "ключик" к положительному решению данной проблемы. С большого количества телеф.звонков с просьбой что-то подсказать напрашивается вывод, что в процессе борьбы за свое право находится большое количество экспедиторов, но на сайте высказывают свое мнение и делятся инф. - единицы. Может вместе легче будет побороть произвол налоговиков? Или большинство только принимают проработанные доводы других.
Возможно, кто-то воспользуется при своей защите некоторыми аргументами моих "трудов" - излагаю "Заперечення" на кассацию:

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
поштова адреса: 01029, м. Київ,
вул. Московська, 8
Особа, що подає заперечення на касаційну скаргу та позивач:
Фізична особа-підприємець _________________________________
поштова адреса: __________________
вул. ________________________
ідентифікаційний номер _________________,
тел.: ___________________
(електронна адреса відсутня)

у справі № _______________________
суддя ______________________


Заперечення на касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. ______________ на постанову ___________ окружного адміністративного суду від ___________________. та ухвалу _____________ апеляційного адміністративного суду від _____________. по справі №___________________ за позовом приватного підприємця ___________________________ про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від ___________р. №______________

Постановою _________ окружного адміністративного суду від ___________ року, залишеною без змін ухвалою __________апеляційного адміністративного суду від _________. по справі №_______________ мої позовні вимоги до ДПІ у м. __________ задоволено в повному обсязі. Визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення – рішення від ___________. №________________________.
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у м. ______________ оскаржила їх в касаційному до Вищого адміністративного суду України.
…Вважаю, що попередні судові рішення відповідно до вимог ст. 159 КАС України являються законними та обґрунтованими.
Судами попередніх інстанцій в повному обсязі досліджено всі обставини справи та належним чином надана правова оцінка доказам.
З огляду на викладене вважаю, що касаційна скарга ДПІ у м. _____________ є безпідставною та такою, що не відповідає чинному законодавству, та касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
1. Відповідач обґрунтовує свої вимоги тим, що при прийнятті судових рішень по справі порушено ст.ст. 1,5 Указу Президента України від 3 липня 1998 р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (далі - Указ №727).
Посилання на порушення норм Указу №727 є неаргументованим та упередженим, прийнятим без врахування всіх обставин, в т.ч. приписів ч. 8, 9 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004р. №1955-ІV (далі – Закон №1955) та таким, що не відповідає дійсності. Адже саме цей доказ при прийнятті рішення попередніми судами було враховано, та йому надана правова оцінка. На доказ наводжу цитату з рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.10.2010 р., по справі №2-а-6674/10/2270:
«Аналізуючи зазначену норму Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суд приходить до висновку, що у деяких випадках не можна вважати виручкою всю суму коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу, зокрема у випадку отримання суб'єктом підприємницької діяльності винагороди (комісійних) за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а інші надходження коштів використовувались суб'єктом підприємницької діяльності для виконання договору комісії (тощо), тобто послуга виконувалась за рахунок замовника (товарів, робіт, послуг)».
«Як встановлено із пояснень сторін та матеріалів справи позивач за період, який підлягав перевірці, тобто з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року перебувала на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується копіями свідоцтв про сплату єдиного податку за 2007, 2008, 2009 роки, за видом діяльності - організація перевезення вантажів, код 63.40, що відповідно до класифікатора видів економічної діяльності, затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 375 від 26.12.2005 року включає в себе експедицію вантажів.».
Цілком погоджуюсь із цими висновками суду першої інстанції, вважаю, що в своїй позовній заяві я достатньо навела доказів, які підтверджують, що за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. я законно перебувала на спрощеній системі оподаткування та надавала експедиційні послуги по єдиному виду діяльності «Організація перевезення вантажів» (що не містять в собі послуги в галузі діяльності автомобільного вантажного транспорту (перевезення / транспортування вантажів), бо згідно КВЕД від 26.12.2005 р. №375 вони відносяться навіть до різних сфер діяльності) та обсяг виручки саме від реалізації послуг по організації перевезення вантажів, як зазначено в Указі №727, відповідали граничному критерію права знаходження мене на спрощеній системі оподаткування.
Саме в п. 1 (абзац 5) Указу №727 дано визначення виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) як сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
В даному положенні йдеться не про операції з надання послуг, а продажу послуг, бо, навіть якщо припустити, що у виразі «здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг)» законодавець передбачав заміну словами в дужках словосполучення «продажу продукції», вираз, наприклад, «здійснення операцій з товарів (робіт, послуг)» втрачає логічний зміст.
Отже, в ст.1 (абзац 5) Указу №727 мова може лише йти про продаж послуг, що належать суб'єкту господарювання за правом власності, так як Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” (п.31 стаття 1) визначено, що продаж товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату. Таке ж положення міститься і в Законі України "Про податок на додану вартість" (п. 1.4 ст. 1 Закону). В п. 7.9.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі – Закону про прибуток) також зазначено, що не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку на підставі договорів, що не передбачають передачі права власності на таке майно.
Також доцільно зазначити, керуючись ст. 58 Конституції України, що в п. 14.1.202 Податкового кодексу від 02.12.2010р. у визначенні понять (ст. 14) зазначено, що «продаж (реалізація) товарів ? будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари».
Статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
Згідно з п. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України: «За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом,зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням».
Тобто експедитор організовує виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу за рахунок другої сторони (клієнта). Це означає, що експедитор отримує кошти від клієнтів не у вигляді компенсації за надані їм послуги, а для оплати послуг третіх осіб.
У п.3 ст. 929 Цивільного кодексу: «Умови договору транспортної експедиції визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами».
Відповідно до ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування».
З умов договорів доручення на надання транспортно-експедиційних послуг, укладених між мною (експедитором-повіреним) та замовниками-довірителями, експедитор-повірений від свого імені та за рахунок замовника-довірителя укладає договір-заявку з третьою особою для здійснення перевезення вантажів, перевізник несе відповідальність за доставку вантажу, експедитор виступає в якості посередника-комісіонера і не набуває права власності на кошти, призначені для оплати вартості перевезення. Сума комісійної винагороди визначається згідно підписаних документів експедитора з замовником-довірителем і перевізником. Винагородою експедитора є кошти, що залишилися на його р / с, з перерахованих замовником, після розрахунків з перевізниками.
При організації перевезення окремого вантажу кожного замовника я укладала договір з окремим перевізником, виконання якого супроводжувалося окремим товаро-транспортним документом.
Крім того, з умов договорів-заявок на надання транспортно-експедиційних послуг, укладених між мною і перевізниками, транспортні та інші супутні послуги за даними договорами надаються для вантажовідправника (вантажоодержувача) у зв'язку з чим право власності за результати робіт (послуг) та на кошти, отримані експедитором від замовника його послуг, від перевізника до експедитора не переходять. Різниця між сумами, отриманими Експедитором від Замовника і сумами, сплаченими експедитором перевізнику, становить комісійну винагороду Експедитора, тобто сума винагороди Експедитора по кожному окремому рейсу визначається як різниця між сумою, вказаною в договорі доручення та сумою, вказаною в договорі-заявці з третьою особою.

Таким чином, в укладених договорах передбачено чітке розмежування визначення суми винагороди експедитора і оплати послуг третіх осіб (перевізників).

Тому, кошти, отримані експедитором від замовника для оплати послуг третіх осіб (перевізників), не можна класифікувати як дохід експедитора (вони експедитору не належать, мають транзитний характер).
Отже, сума фактично отримана експедитором-посередником на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу послуг по організації перевезення вантажів, яка згідно з положенням ч. 8, 9 ст. 9 Закону №1955 включає лише суму винагороди, вважається виручкою від реалізації послуг за рік і, за даними перевірки ФО-П Волошиної Л.С., не перевищує 500 тис.грн. за кожен окремий рік, що перевірявся.

2. Відповідач у своїй скарзі беззмістовно та неаргументовано робить висновки, що обсяг фактично отриманих СПД грошових коштів (на розрахунковий рахунок або/та в касу) за здійснення операцій з продажу продукції та надання послуг не є отриманим доходом чи прибутком внаслідок здійснення підприємницької діяльності, при цьому сам не розділяє і не конкретизує дані поняття.
Для того, щоб конкретизувати дані поняття, посилаючись на нормативно-правові акти хочу зазначити наступне.
Єдиним нормативно-правовим актом, який регулює склад доходів є «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15« Дохід », затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 29.11.99р. за № 290. Дохід від здійснення транспортно-експедиційної діяльності класифікується (п.7 Положення) як виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тобто дохід та виручка являються тотожними поняттями. У Положенні зазначено, що доходами не визнаються суми надходжень від інших осіб за договором комісії, агентськими та іншим аналогічним договорами на користь комітента, принципала тощо (П. 6.2) і суми надходжень, що належать іншим особам (п. 6.6).
Договір транспортного експедирування містить досить суттєві елементи договору комісії, доручення тощо Відомо, що до валових доходів платника податку включається лише загальний дохід від продажу товарів (робіт, послуг) (пп. 4.1.1 Закону про прибуток). Суми, перераховані клієнтом для оплати послуг третіх осіб, такими не є. Також ці суми не можна зарахувати до інших джерел доходу, перелічених у пп. 4.1.6 Закону про прибуток. Отже, до валових доходів експедитора включається тільки сума його винагороди.

3. Довільне трактування Відповідача статті 2 Указу №727 є необґрунтованим, бо в даному посиланні щодо встановлення ставки єдиного податку для ФО-П не йдеться про те, що ставки не залежать від розміру виручки ФО-П.
В даній нормі мова йде про те, що ставка єдиного податку залежить від виду діяльності, що вказана в свідоцтві платника єдиного податку, та сплачується фізичними особами – платниками єдиного податку авансом за максимальний гранично допустимий обсяг виручки від реалізації наданих послуг за рік - 500000 грн. по ставках, встановлених місцевими радами. В залежності від виду діяльності ці ставки коливаються від 20 до 200 гривень. Отже, ставка єдиного податку для ФО-П залежить від розміру виручки від реалізації наданих послуг в межах дозволеного виду діяльності та є фіксованою величиною для обсягу виручки, що складає від 0 до 500 тис. грн.
Слід зазначити, що ні Цивільний кодекс України, ні Господарський кодекс України, ні інші нормативно-правові акти не розділяють визначення виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежно від призначення (з метою визначення граничного обсягу виручки або з метою оподаткування, т.д.) і в залежності від організаційно-правової форми господарювання (юридичні чи фізичні особи).
Відповідно до ст.51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до принципів рівності і недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, зазначених у ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування», до суб'єктів господарювання (юридичним та фізичним особам, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) повинен бути забезпечений однаковий підхід.
4. Посилання Відповідача на ст. 5 Указу №727 та помилкове твердження в порушенні мною ст. 1 цього Указу є неправомірним та безпідставним.
Помилковість такого твердження доводять всі мої аргументи в попередніх пунктах Заперечення та підтверджується юридичною оцінкою обставин справи Вінницьким апеляційним адміністративним судом. Цитую відповідне рішення:
«Як з"ясовано судом апеляційної інстанції при дослідженні матеріалів справи, судом першої інстанції на підставі пояснень сторін та вивчення документів по справі було встановлено, що позивач згідно типових договорів надавала послуги транспортного експедирування. Винагорода, яку позивач отримувала згідно вказаних договорів транспортного експедирування позивачем відображалась у книзі обліку доходів і витрат по формі № 1.
Згідно акту перевірки на рахунку позивача були транзитні кошти, які ФОП Волошина Л.С. перераховувала перевізникам, що здійснювали безпосереднє перевезення вантажів.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з тим, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позивача повинен обраховуватись без урахування суми транзитних коштів, які фактично не стали власністю позивача, оскільки були перераховані перевізникам, що здійснювали безпосереднє перевезення вантажів.
За таких обставин і при таких умовах, як свідчать матеріали справи, виручка позивача за перевіряємий період не перевищує норму, визначену п.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку, та звітності суб'єктів малого підприємництва", а відтак, оскільки вимоги п.1 Указу не порушені, згідно згідно п.6 цього Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку з доходів фізичних осіб.»
5. Відповідач, посилаючись на п.п.9.12.1, п.п.9.12.2 п.9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" через перекручування положень нормативно-правових актів, неправомірно та безпідставно прийшов до висновку, що попередніми судами невірно застосовано норми законів з питань оподаткування доходів фізичних осіб, також хибно застосував твердження, що підприємець, отримавши інші доходи від здійснення підприємницької діяльності, ніж ті, які можуть обкладатись єдиним податком згідно з правилами, встановленими спеціальним законодавством з питань спрощеної системи оподаткування, повинен сплачувати з цих доходів податок з доходів фізичних осіб.

В п.п.9.12.2 п.9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" мова йде також про оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, а якщо така особа отримує інші доходи, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами.
Помилковість висновків заключається в черговому перекручуванні, довільному трактуванні ст. 1 Указу №727, а також в тому, що до обсягу виручки по реалізації послуг по організації перевезення вантажів неправомірно додали транзитні кошти.
Дане твердження Апелянта є недоречними та необґрунтованим, саме судом першої інстанції було всебічно та глибоко проаналізовано всі положення Указу №727, врахувавши приписи Цивільного, Господарського кодексів, а також Закону №1955 та зроблено наступні висновки:
«Винагорода, яку позивач отримувала згідно вказаних договорів транспортного експедирування позивачем відображалась у книзі обліку доходів і витрат по формі № 10.
Як зазначалось вище, на рахунку позивача були транзитні кошти, які вона перераховувала перевізникам, що здійснювали безпосереднє перевезення вантажів, що відображено у акті перевірки (аркуш акту перевірки 15). Виручка позивача за перевіряємий період не перевищувала норму визначену ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Так як транзитні кошти, які перераховувались позивачем перевізникам, що здійснювали безпосереднє перевезення вантажів, не стали її власністю, вони згідно із змістом п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 - 4 від 22 травня 2003 року не можуть вважатися її доходом, та відповідно ст. З цього ж Закону не є об'єктом оподаткування, тобто у разі якщо і допустити, що позивач перевищила допустиму суму отримання обсягу виручки від наданих нею послуг, відповідач не мав права оподатковувати кошти, які були надані позивачу для подальшого перерахування перевізникам, що здійснювали безпосереднє перевезення вантажів і які вона перераховувала таким перевізникам.».
З даними висновками я цілком погоджуюсь, а також хочу повторити, що єдиним нормативно-правовим актом, який визначає методологічні засади формування інформації про доходи є «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 29.11.99р. за №290. В даному Положенні «виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» виділена окремою групою класифікації «доходів». В Положенні зазначено , що доходами не визнаються суми надходжень від інших осіб за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо (п. 6.2) та суми надходжень, що належать іншим особам (п. 6.6.). В Податковому кодексі від 02.12.2010р. терміни «дохід» та «виручка» тотожні, цьому є підтвердження і положення ст. 177.2, ст. 139.1.13, ст. 140.
Статтею 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість і податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).
Відповідно до п. п. 4.3.25 п. 4.3 ст. З Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-4 від 22 травня 2003 року дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону.
Суд першої інстанції взяв також до уваги ст. 6 Указу №727 та всі наведені мною в позовній заяві положення нормативно-правових актів, зробивши наступні висновки: «Проаналізувавши зазначені норми законодавчих актів, суд приходить до висновку, що доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком не підлягають оподаткуванню за правилами встановленими ст. 13, 14 розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року і Закону України «Про податок на додану вартість».
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення, які не відповідають вимогам чинного законодавства, тобто є незаконними тому їх необхідно скасувати.
Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та повністю доведений у судовому засіданні дослідженими доказами».
Отже, судом першої інстанції було надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між контролюючим органом та приватним підприємцем.
Судом апеляційної інстанції дане твердження досліджено та надано наступну правову оцінку:
«суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку з доходів фізичних осіб.
Відповідно п.5 Постанови КМУ від 16 березня 2000 року №507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727" на суб"єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які відповідно до абзацу 4 ч.І ст.6 не є платниками податку з доходів фізичних осіб, не поширюються вимоги розділу IV Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року №13 (у частині доходів від провадження підприємницької діяльності, що здійснюється відповідно до Указу).
Водночас п.6 Указу встановлено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість.».

6. З боку ДПС доказами (в своїх рішеннях та скаргах на противагу моїм доказам) виступають тільки домисли і перекручування положень нормативно-правових актів.
Навіть, якщо припустити, що все ж таки існує якийсь нормативно-правовий акт, що підтверджує думку податкової, то окремо хочу звернути увагу на застосування п. 4.4.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне ) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Також у ст. 4 Податкового кодексу основним принципом податкового законодавства у п. 4.1.4 виділена «презумпція правомірності рішень платника податків у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу».
7. Доволі дивною є спроба Відповідача виправдати свої порушення законодавства та безпідставно зробити висновок, що судами попередніх інстанцій при винесенні правових рішень не надано належної правової оцінки вказаним доводам податкового органу щодо правомірності визначення позивачу податкових зобов’язань у спірних податкових повідомленнях-рішеннях та безпідставно не враховано фактів виявлених порушень, бо позиція Відповідача є доказом упередженості та неправомірності його дій.
Свідченням цього служить також те, що надане мені ____________ ДПС індивідуальне податкове роз’яснення (наведене в моїй позовній заяві) при розгляді моїх скарг до уваги також не приймалось, хоча навіть в Податковому кодексі від 02.12.2010р. в статті 53 про наслідки застосування податкових консультацій, зазначено: «53.1. Не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі, зокрема на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована.».

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
А тому, оскільки відповідач в ході розгляду справи в суді не довів обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду про задоволення позовних вимог.
Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги не можуть бути прийнятими до уваги
На підставі викладеного, вважаю, що правова оцінка, яку суди попередніх інстанцій дали обставинам справи, що наведені в касаційній скарзі, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи касаційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 51, 216 КАС України,
ПРОШУ:
1. Залишити касаційну скаргу ДПІ у м. _________________ без задоволення та Постанову ______________ окружного адміністративного суду від __________________., Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від _________________. по справі №________________________.
2. Розглянути касаційну скаргу за моєю присутністю та присутністю мого представника.

___________________р. _____________

Люди, будьте добрее и добродушнее!
Всем удачи!

Колеги з Києва мені відправили на ел.скриньку недавню Постанову ВСУ по визначенню обсягу виручки по договору-дорученню:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18558845
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2011 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:

головуючого Маринченка В.Л.,
суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Григор’євої Л.І., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Пошви Б.М., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області (далі – ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в:
У січні 2010 року фізична особа–підприємець ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 2 березня 2010 року просила скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ:
від 10 червня 2010 року № 0000921700/0, від 7 липня 2009 року № 0000921700/1, від 23 жовтня 2009 року № 0000921700/2, від 29 грудня 2009 року № 0000921700/3, якими їй нараховано податкове зобов’язання із податку з доходів від підприємницької діяльності у розмірі 435 529 грн 78 коп.;
від 10 червня 2010 року № 0000931700/0, від 7 липня 2009 року № 0000931700/1, від 23 жовтня 2009 року № 0000931700/2, від 29 грудня 2009 року № 0000931700/3, якими їй визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 582 369 грн 51 коп.;
від 18 листопада 2009 року № 0001921700/0 про нарахування штрафних санкцій у сумі 291 184 грн 76 коп.
Оскаржувані рішення ОДПІ прийняті на підставі акта від 2 червня 2009 року № 464/17-213/НОМЕР_1 про результати планової виїзної перевірки фізичної особи–підприємця ОСОБА_1. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року.
У ході перевірки встановлено, що фізична особа–підприємець ОСОБА_1., перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, відповідно до договорів доручення, укладених із закритим акціонерним товариством "Лозівський молочний завод" (далі – Товариство), за винагороду здійснювала заготівлю молока у населення, для чого отримувала через касу Товариства грошові кошти, сума яких у IV кварталі 2006 року перевищила граничний обсяг виручки, встановленої Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (далі – Указ Президента) , на 1 085 682 грн 31 коп. Наведене, на думку податкового органу, відповідно до пункту 5 Указу Президента є підставою для переходу позивача на загальну систему оподаткування.
На обґрунтування позову ОСОБА_1. послалася на те, що грошові кошти, отримані нею від Товариства за договорами доручення для здійснення розрахунку із постачальниками молока, не є виручкою від реалізації продукції у розумінні положень Указу Президента. Обсяг її виручки як підприємця, що є платником єдиного податку і здійснює свою діяльність як комерційний представник за договором доручення, складається лише із сум винагороди, яка у період, що перевірявся, не перевищила 500 000 грн.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 10 березня 2010 року позов задовольнив.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 серпня 2010 року рішення суду першої інстанції про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 10 червня 2010 року № 0000921700/0 та № 0000931700/0 скасував, у задоволенні позову в цій частині відмовив; змінив підстави та мотиви задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 7 липня 2009 року № 0000921700/1, № 0000931700/1, від 23 жовтня 2009 року № 0000921700/2, № 0000931700/2 та від 29 грудня 2009 року № 0000921700/3, № 0000931700/3; у решті постанову залишив без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 березня 2011 року постанову апеляційного суду скасував, постанову суду першої інстанції залишив у силі.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), ОДПІ просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 березня 2011 року, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції. На обґрунтування заяви додано постанови Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2010 року (К-21355/07) та 24 червня 2010 року (К-53276/09), у яких, на думку заявника, пункти 1, 5 Указу Президента застосовані касаційним судом по-іншому та правильно.
Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи у силі постанову Харківського окружного адміністративного суду про скасування податкових повідомлень-рішень ОДПІ, виходив із того, що, як встановив суд першої інстанції, грошові кошти, які фізична особа–підприємець ОСОБА_1. отримувала від Товариства для виконання виданого їй доручення та віддавала продавцям молока, не є її виручкою. Тому перевищення позивачем граничного обсягу виручки, встановленого Указом Президента для платників єдиного податку, у період, що перевірявся, не відбулося.
Обставини, встановлені судами у справах, на рішення у яких посилається заявник, дають підстави вважати, що правовідносини, які виникли між сторонами у цих спорах, не подібні спірним відносинам у справі, що розглядається.
Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Верховний Суд України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,
п о с т а н о в и в:
У задоволенні заяви Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий В.Л. Маринченко
Судді: М.І. Балюк В.П. Барбара
І.С. Берднік С.М. Вус
Л.Ф. Глос Л.І. Григор’єва
М.І. Гриців В.С. Гуль
В.І. Гуменюк А.А. Ємець
В.В. Заголдний М.Р. Кліменко
Є.І. Ковтюк М.Є. Короткевич
В.І. Косарєв О.В. Кривенда
В.В. Кривенко Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук М.В. Патрюк
В.Ф. Пивовар П.П. Пилипчук
Б.М. Пошва А.І. Редька
Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін
А.М. Скотарь Т.С. Таран
Ю.Г. Тітов І.Б. Шицький
В.Ф. Школяров А.Г. Ярема

Янукович закрыл реестр судебных решений от общественности
Материал предоставлен изданием Delo.ua
Распечатать 10 ноября 2011, 18:43 Украина суд закон Янукович Виктор

Виктор Янукович подписал скандальный закон, который делает работу судов секретной и выводит их из-под контроля общественности. До этого многие юристы и политики призывали президента ветировать этот закон
Президент Виктор Янукович подписал закон «О внесении изменений в некоторые законодательные акты относительно рассмотрения дел Верховным Судом Украины», предусматривающий увеличение численности судей Верховного Суда с 20 до 48.

Об этом говорится в сообщении пресс-службы президента.

Что меняется в Верховном Суде

Законом определено, что в состав Верховного Суда входят 48 судей, из числа которых избираются председатель, первый заместитель председателя суда.

Помимо этого, законом предусматривается возобновление судебных палат. Создаются 4 палаты: по административным, хозяйственным, уголовным и гражданским делам.

Предусматриваются полномочия Верховного Суда по результатам пересмотра дел принимать новое решение, которое подлежит обязательному опубликованию на официальном сайте Верховного Суда.

Также документ устанавливает обязанность судьи использовать при рассмотрении дел выводы Верховного Суда о применении норм материального права и изменяет порядок пересмотра дел в Верховном Суде: дела будут пересматриваться коллегией судей из состава соответствующей палаты, а в определенных процессуальным законом случаях — совместным заседанием палат или всем составом Верховного Суда.
Предполагается введение не только должности первого заместителя председателя Верховного Суда, а также увеличение с 1 до 4 количества зампредов, которые одновременно будут занимать должности секретарей палат.

Реестр судебных решений будут «цензурировать»

Подписанный президентом Виктором Януковичем закон делает невозможным ознакомление желающих с решениями судов первой инстанции: закон предусматривает отмену автоматического размещения всех решений этих судов в реестре судебных решений.
Пункт 3 статьи 3 Закона Украины «О доступе к судебным решениям» гласит:
«Перечень судебных решений судов общей юрисдикции, которые подлежат включению в Реестр, утверждается Советом судей Украины по согласованию с Государственной судебной администрацией Украины».

В предыдущей редакции этот пункт выглядел так:
«В Реестр включаются все судебные решения судов общей юрисдикции».

Реестр судебных решений был создан для открытости судебной системы.

Напомним, до этого редакция закона «О судоустройстве и статусе судей» предусматривала, что судьи Верховного Суда вправе выбирать — либо добровольно перейти на работу в один из высших специализированных судов, либо продолжать работать в Верховном Суде до выхода на пенсию, — таким образом численность судей Верховного Суда должна была сократится до 20 человек.
На данный момент в Верховном Суде работают 47 судей, среди которых 2 откомандированы в Высшую квалификационную комиссию судей.

Ранее Советник Президента Марина Ставнийчук, Ассоциация украинских банков, партия «УДАР (Украинский демократический альянс за реформы) Виталия Кличко» и депутат Верховной Рады от фракции Блока «Наша Украина-Народная Самооборона» Юрий Кармазин просили Януковича ветировать данный законопроект, который, в частности, отменяет обязательное внесение всех решений судов общей юрисдикции в Единый государственный реестр судебных решений.

Подробнее: http://news.mail.ru/inworld/ukraina/politics/7299969/?frommail=1

Кабінет Міністрів України сьогодні на своєму засіданні затвердив проект закону „Про внесення змін до Податкового кодексу України”.

Документ розроблено Мінсоцполітики на виконання Прикінцевих положень закону „Про внесення змін до Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”, який набрав чинності з 18 січня 2011 року.

Проектом акта пропонується внести зміни до Податкового кодексу України, зокрема в частині заміни слів „бездомні громадяни”, „заклади соціального захисту для бездомних громадян” словами „бездомні особи”, „заклади соціального захисту для бездомних осіб” відповідно.

Прийняття зазначеного закону дасть можливість забезпечити реалізацію Закону України „Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей” та усунути неузгодженості в чинному законодавстві.

Источник: Прес-служба Мінсоцполітики
Особа - это нелегалы из Азии и Африки. Они будут прибывать из Европы и Азии.Оставаться. И опустошать наш бюджет. Вместо сирот, инвалидов и пенсионеров. Спасибо родному Кабмину и за это.

Может пригодятся экспедиторам в тяжбах с налоговой некоторые решения ВАСУ:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/20003808

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" листопада 2011 р. м. Київ К-16462/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.
суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І.

розглянувши у письмовому провадженні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми
на постанову Господарського суду Сумської області від 05.05.2008
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009
у справі № АС 12/58-08 Господарського суду Сумської області
за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції в м. Суми
про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Сумської області від 05.05.2008, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено: зобов’язано ДПІ в м. Суми видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 свідоцтво про сплату єдиного податку на 2008 рік.
В касаційній скарзі ДПІ в м. Суми просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
26.12.2007 (лист № 87435/м/17-212) відповідач відмовив фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку на 2008 рік з огляду на те, що за 9 місяців 2007 року на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 2268398,12 грн.
В судовому процесі встановлено, що протягом 2007 року позивач надавав іншим суб’єктам господарювання послуги з транспортного експедирування вантажів на підставі договорів-доручень. За умовами цих договорів позивач як експедитор зобов’язувався надати автотранспорт для перевезення вантажу за відповідним маршрутом, уклавши для цього договір з перевізником, забезпечити температурний режим та збереження вантажу впродовж шляху транспортування та доставку його до місця призначення під митними пломбами. Вартість транспортно-експедиційного обслуговування визначена як така, що складається з вартості транспортування, визначеної в договорі між експедитором і перевізником, та винагороди експедитора, сума якої залишається на банківському рахунку останнього. На виконання господарських зобов’язань позивач укладав договори з перевізниками, отримував від замовників на свій банківський рахунок грошові кошти, перераховував перевізникам вартість послуги з перевезення вантажів; фактично позивач отримав дохід в сумі 757,50 грн.
Згідно з абзацами першим та другим частини 1 ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу (частина 2 цієї статті).
Статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 № 727/98 встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Виходячи із змісту послуг транспортного експедирування, до бази оподаткування єдиним податком включається лише виручка від реалізації послуг, наданих експедитором, тобто винагорода експедитора.
Кошти, отримані експедитором для перерахування перевізникам, не є виручкою від реалізованих послуг, оскільки послуга буде вважатися наданою після доставки вантажу до місця призначення, передумовою чого є сплата перевізнику вартості транспортування. Тобто, на момент отримання експедитором від замовника грошових коштів в сумі, що відповідає вартості послуги з транспортування, виручка як така відсутня.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Сумської області від 05.05.2008, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009- без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Є.А.Усенко

Судді підпис М.І.Костенко

підпис Н.Є.Маринчак

підпис С.Е.Острович

підпис О.І.Степашко



http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/20657464

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"24" листопада 2011 р. м. Київ К-19565/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.
суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І

розглянувши у письмовому провадженні
касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області
на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009
та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2008
у справі № 2-а-3080/08 Харківського окружного адміністративного суду
за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2
до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області
про скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2008, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ Харківської області від 30.01.2008 № 0000161722/0 та № 0000171722/0.
В касаційній скарзі Дергачівська МДПІ Харківської області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заперечуючи проти скарги, позивач просить залишити її без задоволення, як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Дергачівською МДПІ Харківської області проведена виїзна планова документальна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.05.2005 по 30.09.2007, за результатами якої складено акт перевірки від 17.01.2008 № 55/17-209/9/2880803779 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.01.2008 № 0000161722/0 про визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 17761,00 грн. та № 0000171722/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 52277,00 грн. (в т.ч. 34851,00 грн. –основного платежу та 17426,00 грн. –штрафних (фінансових) санкцій).
Згідно з актом перевірки позивачем порушено: статі 1, 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(Указ № 727/98) у зв’язку з перевищенням граничного обсягу виручки, що дає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, в 2006 році та за 9 місяців 2007 року ; підпункт 7.3.1 пункт 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР) у зв’язку з не оподаткуванням операцій з поставки в обсязі фактично зарахованих на його банківський рахунок грошових коштів.
В судовому процесі встановлено, що впродовж 2006 року та 9 місяців 2007 року позивач надавав іншим суб’єктам господарювання послуги з транспортного експедирування вантажів на підставі договорів експедирування.
На виконання господарських зобов’язань позивач укладав договори з перевізниками, отримував від замовників на свій банківський рахунок грошові кошти, перераховував перевізникам вартість послуги з перевезення вантажів.
Згідно з абзацами першим та другим частини 1 ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу (частина 2 цієї статті).
Статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Виходячи із змісту послуг транспортного експедирування, до бази оподаткування єдиним податком включається виручка від реалізації послуг, наданих експедитором, тобто винагорода експедитора.
Кошти, отримані експедитором для перерахування перевізникам, не є виручкою від реалізованих послуг, оскільки послуга буде вважатися наданою після доставки вантажу до місця призначення, передумовою чого є сплата перевізнику вартості транспортування. Тобто, на момент отримання експедитором від замовника грошових коштів в сумі, що відповідає вартості послуги з транспортування, виручка як така відсутня.
Висновок суду про відсутність порушення з боку позивача статей 1, 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»є правильним.
Згідно із підпунктом 7.3.1 пунктом 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Задовольняючи позов, суд обґрунтовано виходив з того, що сума податкових зобов’язань з податку на додану вартість донарахована контролюючим органом без встановлення господарських операцій, за які на розрахунковий рахунок позивача поступили грошові кошти, взяті за базу такого донарахування, що не відповідає пункту 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205) ( втратив чинність згідно з наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984). Згідно з цим пунктом факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
В судовому процесі позивач довів, що з 13.05.2005 по 30.09.2007 він вніс на розрахунковий рахунок власні грошові кошти в сумі 174800,00 грн. з призначенням платежу «поповнення оборотних коштів». З огляду на цей встановлений факт суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для донарахування позивачу суми податкових зобов’язань з ПДВ, оскільки ДПІ не довела факт здійснення позивачем операцій з поставки товарів (послуг) на таку суму та їх не оподаткування.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2008, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій сторонам.

Головуючий підпис Є.А.Усенко

Судді підпис М.І.Костенко

підпис Н.Є.Маринчак

підпис С.Е.Острович

підпис О.І.Степашко







Суддя Є.А. Усенко